Репресії проти мешканців села Ставчани почалися ще навіть до приходу на Буковину радянських військ.
29 грудня 1939 року група молодих хлопців із села Ставчани – 16 осіб, віком 20-34 роки – повіривши радянській пропаганді про хороші умови життя в СРСР, вирішили перейти кордон та піти жити в СРСР. Відразу ж при перетині кордону вони були заарештовані радянськими прикордонниками та 20 червня 1940 р. засуджені: двоє на 5 років таборів та інші – кожен на 3 роки таборів. Із 16 ставчанців лише 6 - Федоряк В.П., Сухолотський М.Я., Курилюк Т.Г., Кравчук М.Г., Ткачук С.О. та Клевчук О.В., відбувши подвійний строк, по 6 років замість 3-х, ледь живі вийшли в квітні-листопаді 1946 р. на волю і повернулися в рідні краї. Всі інші повмирали в таборах від голоду, хвороб і знущання табірного начальства.
Має свою сумну ставчанську сторінку і історія із розстрілами радянською владою в’язнів чернівецьких тюрем в перші дні війни. З-поміж прізвищ розстріляних, у акті під номером 145 – мешканець села Ставчани Кіцманського району Арон Ауфлегер.
Великих боїв повстанців із окупантами поблизу села Ставчани не було. Проте село було під постійною увагою повстанців.
Зокрема провідник Кіцманського районного проводу Василь Кантемір-«Остап» згадував, як одного разу в червні 1947 року він у жителя села Ставчани Скутаря, встановив контакт із місцевим працівником міліції. У Скутаря проживав дільничний уповноважений міліції Іван Куц, родом із Заставнівського району. І коли дільничний прийшов обідати, «Остап» з ним і познайомився та отримував від нього розвідувальну інформацію. Зокрема «Остап» згадує:
«Пообідавши, ми з Куцем стали розмовляти. В ході розмови останній розповів структурний устрій органів МВД, яке раніше називалось НКВД, а зараз МВД, також про становище, яке він займає і таке інше. Також розповідав про органи МГБ».
Наприкінці липня 1947 р. повстанцями за зраду знищено працівника сільради с. Ставчани Василя Поленюка, оскільки він, за інформацією повстанців, доносив органам НКВД-МГБ на осіб, пов’язаних з ОУН. Вночі 15 липня 1947 р. «Борець» та «Мирон» за завданням «Остапа» викликали Поленюка у двір, відвели метрів 100-200 від хати і ліквідували, залишивши біля тіла повстанський вирок (серед ілюстрацій).
Також, 7 серпня 1947 року в селі Ставчани повстанці порозкидали листівки з нагоди 6-ї річниці проголошення в червні 1941 року Незалежної Української держави. 5 із них були підібрані райвідділом МВД, яке долучило листівки до свого інформаційного повідомлення, а далі їх як зразок долучили до повідомлення Центру. Відтак два примірники листівок зберігаються в Галузевому Державному архіві Служби безпеки України. Це єдині настільки гарно збережені екземпляри листівок щодо 6-ї річниці проголошення незалежності України.
У селі Ставчани повстанці мали свою довірену особу - заступника голови сільради Василя Курелюка. Він часто допомагав повстанцям з різних питань, а в голодний 1946-47 рік і зерном. Василь Курилюк заготовляв для повстанців хліб, а потім вони приходили і забирали.
Зокрема Василь Ілащук з Шубранця, якого районний провідник Василь Кантемір-«Деркач», «Остап» послав за хлібом, згадує:
«Деркач» мені почав розповідати, як краще знайти дім Курелюка, щоб було менше підозр. «Деркач» сказав - поїдеш в село Ставчани і біля цвинтаря побачиш окремий дім, і там живе Курелюк Василь, заступник голови сільради с. Ставчани, прямо заїжджай до нього і не бійся, він вже знає і буде тебе чекати, і передасть заготовлений ним для нас хліб, я Курелюку розповів твої прикмети».
Також, в документах радянських каральних органів згадується про те, що в селі Ставчани до виготовлення повстанських листівок був причетний Танасій Руснак, який в 1947 р. особисто сам власноручно писав оунівські листівки.
Загалом, в селі Ставчани редакція «Книги пам’яті України» виявила 56 репресованих осіб. 16 із них, як вже згадували – за «незаконний перетин кордону» та спробу проникнути в СРСР. Серед репресованих та виселених родин – родини Алексієвич, Ахтемійчук, Козулькевич, Курилюк, Ойстрик Івана Івановича (засуджений на 15 років таборів за участь в ОУН), Руснака Танасія Васильовича, 1898 р.н., (10 років за участь в ОУН), Скутаря Онуфрія Дмитровича, 1919 р.н., (6 років таборів за зв’язок з ОУН) Савчука Георгія Петровича, 1912 р.н., 10 р. позбавлення волі за антирадянську агітацію
В ході операції «Запад» в жовтні 1947 року із села Ставчани виселені родини 4-х учасників ОУН, у складі 14-ти осіб.
Досить героїчні сторінки далеко не найбільш активного у повстанському русі 40-х років ХХ століття села на Буковині.
Звісно, більше інформації ми б отримали, якби ще ознайомилися із матеріалами кримінальних справ на засуджених ставчанців – там досить часто міститься чимало інформації як щодо підпілля, так і загалом з історії села та його мешканців. Сподіваюся, хтось із ставчанців поглибить та завершить дослідження славних сторінок минулого.
Матеріали довідки, а також спогади репресованої мешканки Ставчан Марії Ахтемійчук-Іванової - в публікації Молодого Буковинця: "Я народилася у вагоні на Сибір": уродженка села на Буковині - про сумну історію її репресованої родини
Дата публікації: 24.08.2024 р.