- Перегляди: 192
Уривок із книги М. Чокалюка «Хресна дорога до незалежності».
«... Божа мудрість гласить, що людина, саме людина, обдарована розумом, завжди повинна бути холодною до зла, до неправди та злочинства і гарячою в правді, справедливості, любові до Бога і до народу. Любити свій народ, свою націю, то означає любити самого себе, свою родину, свій дім, дружину і дітей, обдаровувати їх таким дарунком, якого ні ворог не може вкрасти, ні вогонь не може спалити, ні вода залити, ні в землі цей дарунок не зогниє, бо цей дарунок – Любов і Віра в Бога, в добрі і прикладі.
- Перегляди: 220
Свідчення очевидців, які утримувалися в приміщенні НКВД-НКГБ, яке знаходилося за адресою: вулиця Ольги Кобилянської, 28 (нині - приміщення Краєзнавчого музею), зібрані з метою встановлення меморіальної дошки
В 2012 році, Святослав Васильович Мельничук передав мені папку, де знаходилися свідчення 7-ох осіб, які проходили допити і катування в будинку № 28 по вул. Ольги Кобилянської в м.Чернівці. За радянських часів в цій будівлі протягом 1940-1941 та 1944-1955 рр. комуністи влаштували катівню НКВД. А з 1955 року будинок передано під Краєзнавчий музей. Свідчення збиралися в час Незалежності України з метою встановлення меморіальної дошки на цьому будинку.
- Перегляди: 183
Напередодні німецько-радянської війни, внутрішні тюрми НКВС УРСР були переповнені в’язнями. Станом на початок червня 1941 року в тюрмах, що розраховані на 30753 осіб, утримували 72 768 людей. Тюрми Західної України також були сильно переповнені. Ці люди були заарештовані більшовицькими каральними органами в ході радянізації та приєднання до складу СРСР територій Галичини, Волині та Північної Буковини після «визвольних походів» Червоної армії в 1939-1940 роках.
23 червня 1941 року нарком державної безпеки Всеволод Меркулов видав наказ № 2445/М, в якому йшлося про терміновий облік усіх в’язнів у тюрмах та розподіл на тих, що підлягають депортації в концтабори ГУЛАГу, і тих, кого необхідно розстріляти.
- Перегляди: 193
Народився 08 травня 1931 року в с. Топорівці Новоселицького району. Після закінчення семирічної школи в рідному селі, працював робочим в майстерні водопостачання Кишинівскої залізничної дороги. В 1949 році поступив в Чернівецьке залізничне училище, здобувши середньо спеціальну освіту. Нелегально працював з підпіллям ОУН і УПА, був станичним села на псевдо «Громико», в усьому допомагав підпіллю.
В 1993 році створив та очолив Топорівське сільське Товариство політв’язнів та репресованих. Як голова Товариства складав списки репресованих, відновив сільську церкву, організовував заходи щодо вшанування пам’яті борців за волю України. Віднайшов могилу вояка УПА Василя Гуцуляка на псевдо «Заєць», який загинув у бою з кагебистами в Топорівському лісі. За підтримки обласного Товариства політв’язнів та репресованих і громадян с.Топорівці було проведено розкопки і перезахоронення його останків на сільському цвинтарі поряд з могилою Рахілі Гелич – «Орисі». Планував встановити в селі пам’ятник «Борцям за волю України», та нажаль, хвороба не дозволила здійснити задум.
- Перегляди: 181
Народилася на Буковині в с. Карапчів Вижницького району Чернівецької області 04 серпня 1918 року в селянській, національно свідомій родині. Після закінчення навчання в Чернівецькій гімназії, поступила до педагогічного інституту в м.Бєльци (Молдавія). Після закінчення вищих студій, вчителювала в м. Вашківці Вижницького району. Пам’ятає скільки хвилювань довелося їй пережити в той час, коли зайшла до класу на урок, і на дошці побачила напис: «Сталін, дай нам мила, бо вже воші мають крила, а то ні корови, ні свині лише Сталін на стіні».
На щастя ніхто не доніс про цей випадок в КГБ. Її чоловік був в рядах УПА, загинув в сутичці з відділом КГБ. Пані Аглая в 1938 році стала членом ОУН мала псевдо «Марта». Арештована в 1944 році, суджена Військовим Трибуналом військ НКВД Чернівецької області за ст. 54 1а- 54-11 до ВМП – розстрілу.
- Перегляди: 149
Народилася 20 вересня 1914 року в с. Бояни Новоселицького району. Вищу освіту здобула в Молдавії в університеті м. Бельци. Довший час вчителювала в рідному селі. Член ОУН, після вишколу, який проходила в Карпатах, назначена референтом пропаганди, мала псевдо «Ляля».
Арештована органами КГБ в 1945 році і засуджена на 10 років концтаборів. Звільнена в 1954 році. Повернулась на Буковину. Член «Просвіти» і Товариства політв’язнів.
- Перегляди: 166
Народився 21 квітня 1921 року в с. Нижні Станівці Кіцманського району, освіта середньоспеціальна. У 1940 році вступає в ОУН, після складання присяги, отримав псевдо «Семен». Поступив у курінь Петра Войновського і разом з усіма пішов рейдом до Києва. Зупинилися у Вінниці й далі не пішли. Нас приєднали до боївки Омеляна Павленка, колишнього генерала армії Петлюри. Від 1941 до 1944 рр. ми рейдували тереном Вінничини, з метою пропаганди. Потім нас перевели до Львова, дальше йшли через Чехію, Польщу до Німеччини, зупинка була в м. Бранденбург.
В квітні 1945 року мене поранено і я перебував у лікарні, звідки мені пощастило втекти. Потрапив до фільтраційного табору, звідки мене відправили на Донбас в м. Зуївка, там влаштувався на роботу на електростанції.
- Перегляди: 222
Народився 09 жовтня 1928 року в с. Шубранець Заставнівського району Чернівецької області в селянській національно свідомій родині. Ще малим хлопцем включився в боротьбу за здобуття незалежності України. Вчився в м. Чернівці в румуномовній школі, бо українських шкіл не було. Одного разу він розповів нам, як директор румунської школи, де він навчався, почувши, як Дмитро розмовляє українською мовою, сильно побив його, і він довгий час не міг ходити до школи. Батько подав скаргу до суду на директора школи. Директор, щоб загладити цей неприємний інцидент, запропонував батькові 10 000 лей, та батько відмовився від підкупу.
Дмитро мав зв’язок з підпіллям, був зв’язковим на псевдо «Малий». Арештований 9 жовтня 1944 року. В день арешту йому виповнилося всього 16 років. Суджений Військовим трибуналом військ НКВД за статтями 54 – 1а і 54 – 11 УК УССР за боротьбу проти радянської влади терміном на 10/3 років позбавлення волі.
- Перегляди: 210
Народилася 19.06.1925 року в с. Топорівці Новоселицького району в національно свідомій родині інтелігентів. Батько мав вищу освіту, працював в уряді і рівночасно провадив свою торговельну діяльність, мав власний великий магазин. Мати Марія після закінчення семінарії, не змогла працювати. Вийшовши заміж, займалася вихованням дітей, яких в родині було троє.
Пані Сідонія після закінчення 7-ми класів, вступає до гімназії в 1939 році. З приходом на Буковину радянської окупації в 1940 році батька арештували, засудили на 10 років. Після суду його відправили в Комі АССР, де він загинув. Місце поховання невідоме.
- Перегляди: 242
Народилася в с. Веренчанка Заставнівського району 1922 р. в селянській родині. Член ОУН і УПА з 1940 р., одружена з Василем Кушніриком, вояком УПА, окружним провідником Заставнівщини на псевдо «Кирило». Брала участь в боях, шо відбулися в селах Добринівці, Брідок. В цьому бою загинув стрілець «Запорожець».
Катерину заарештували влітку 1945 року, засуджена на 10 років каторжних концтаборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Звільнена в 1956 році, повернулася в рідне село, але власної хати не повернули. Разом зі свекрухою поневірялася по сусідах, поки не приїхав з Канади брат. За свої гроші відкупив мамину хату у стрибка – лиходія, який помагав їх виганяти в Сибір, зайняв будинок і думав до смерті там бути. Ось такі бувають інсинуації. Дивує те, що кари ніхто не несе.
Після важкої, невиліковної хвороби померла 15.02.2008 р. в м. Заставна (в лікарні), похована в рідному селі Веренчанка.
Надруковано: Войцехівська І.Ф. Долі тисячі доріг. Чернівці: Місто, 2014. - С. 590