- Перегляди: 195
Спогади опрацьовані Василем Джураном
КАТОРЖАНИН ІЗ “ДОЛИНИ СМЕРТІ”
Чужинецька влада любить покірних. А він, Іван Мартинюк, виявився, як кажуть, міцним горішком.
Не хотів коритися румунським зайдам. За це заставнівчанин зазнав жорстоких тортур. Забрали його десятого травня 1943 року за те, що входив до осередку ОУН. Його очолював Михайло Якимик.
Три місяці тюремного ув’язнення не зламали непохитного патріота. Коли почався суд, його тесть,
- Перегляди: 171
Опрацьовані Валерієм Грабовським
ОБЛИЧЧЯМ ДО ІСТОРІЇ
- Так воно сталося: свої життєві студії я розпочав у Львові, на Лонського.
Саме з цієї фрази продовжилася бесіда з доктором історичних наук, знаним дослідником української спадщини п. Богданом Корчмариком.
Постать цієї людини на тлі відродження нашої століттями вистражданої державності заслуговує пильної уваги, оскільки все своє життя п. Корчмарик присвятив її величності історії України, йдучи нелегким шляхом безкомпромісної боротьби, спочатку із зброєю в руках в лавах ОУН-УПА, затим через концентраційні табори Другої світової війни у статусі політичного в’язня, а потім - майже п’ятдесят літ на ниві науково-дослідницької праці. Проживає в канадському місті Монреалі.
- Перегляди: 172
ДОСЛІДНИК УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ВІДНОСИН
Недавно у рідних місцях побував уродженець Заставни, професор-історик з канадського міста Монреаль Богдан Корчмарик. П’ятдесят три роки він не був на батьківщині: доля цієї людини склалася нелегко. Активний член ОУН ще з довоєнних часів, він влітку 1941 року брав участь у створенні перших українських збройних підрозділів.
Після другої румунської окупації Буковини чимало українських націоналістів з краю відійшло в Галичину. Серед них був і Б.Корчмарик. У Заліщиках він створив підрозділ з 35 чоловік як частину майбутніх збройних сил України.
- Перегляди: 319
ЇМ СНИЛАСЯ РІДНА ЗЕМЛЯ...
Пролетіло моє життя, як літня ніч, швидко і непомітно. В уяві зринають лише картинки найбільш яскравих і пам’ятних подій, які не стерли з пам’яті навіть довгі роки. Часто думками поринаю у своє минуле, із щемом у серці згадую своїх рідних, які відійшли у вічність.
- Перегляди: 200
ПОЛІГЛОТ ПЕРУН
Кажуть, що Онут у перекладі з тюркської означає пекло. Так чи не так це, не вдаватимемося до подробиць. Онуфрій Перун (Перун - старослов’янський бог грому і блискавки) пересвідчився в цьому. Звісна річ, не з вини села, а з його зятя і студента Чернівецького держуніверситету, що встиг стати ще й... сексотом.
Хто він, цей поліглот із поліглотів, що не хизувався своїми Божими дарами і високою людською порядністю.
- Перегляди: 232
СЛАВА ВКРИЛА ЇХНІ ГОЛОВИ
В Онуті відбулося освячення пам’ятника на могилі двох невідомих бійців Української Повстанської Армії, що загинули за волю України 9 листопада 1944 року.
Не одного сина з повстанського бою не дочекалися батько й мати, брата - сестра, нареченого свого - молода дівчина. Важка і нерівна то була битва за свободу рідної землі.
“Бої не втихали. Скоростріли цокотіли. А вороже гайвороння Україну роздирало...” Це рядки з вірша “Мати повстанця” української поетеси з Америки п. Дарії Рихтицької, яка пізнала ті трагічні події на горі своєї родини. А п. Домка Лопатнюк із села Онут Заставнівського району, колишня зв’язкова Української Повстанської Армії, у 1944 стала свідком страшної битви, про яку розповідала під час освячення пам’ятника на могилі безіменних повстанців, що загинули.
- Перегляди: 350
МУЖНІСТЬ СОТНИКА
Іван Северин народився 28 червня 1916 року в селі Горішні Ширівці.
Освіта середня. Любив землю, Україну, тому боровся за її волю.
Про його смерть розповідається по-різному.
- Перегляди: 285
СОТЕННИЙ “СКРИГУН”
Народився 1916 року в селі Горішні Ширівці Заставнівського району у селянській родині. Його батько походив з села Петраші Путильського району. Працелюбна сім’я Северина добре і вміло господарювала. Івонцьо від рідного батька, а згодом з історичної літератури багато знав про опришків Олекси Довбуша і Лук’яна Кобилицю, про їхню героїчну боротьбу зі всякими загарбниками і споконвічне прагнення українців до волі й незалежності.
- Перегляди: 203
Записав і опрацював Микола Черешнюк
НАС БИЛИ, АЛЕ МИ НЕ МОВЧАЛИ
Ніколи не думала не гадала, що за доброту і співчуття можна так гірко страждати. Адже споконвіку між українцями ці риси були у великій пошані, а в моїй ситуації виявилися фатальними. В той момент світ перевернувся вверх ногами і моє життя круто змінилося. Не раз думала над тим, що сталося. Шукала першопричину своєї біди. Що я зробила не так? За що можна собі дорікати чи відчувати людський осуд?
За біблійними і людськими міркуваннями ми маємо право надавати допомогу тим, хто її потребує. Нагодувати, якщо людина голодна, обігріти, якщо змерзла, дати притулок на ніч. Ці прості істини мали місце лише в тих випадках, коли це були не повстанці. Останніх совєтська влада оголосила поза законом.
- Перегляди: 178
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА “У ГАРЯЧИХ СТЕПАХ КАЗАХСТАНУ...”
У травні-червні 2004 року минуло 50 років від того часу, коли у совєтських концтаборах Казахстану спалахнуло зіркою свободи Кенгірське повстання політв’язнів. Ці 42 дні унікальної свободи й неймовірна мужність і героїзм політичних в’язнів наближали незалежність України.
Кенгірське повстання відбулося поблизу районного центру Джезказган Карагандинської області Казахської РСР у селищі Кенгір. Повстання спалахнуло у третій зоні особливого концтабору “Степлаг”, що об’єднував дві чоловічі і одну жіночу зони.