- Перегляди: 209
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ЦЬОГО ЗАБУТИ НЕ МОЖНА
Моє дитинство і юність минали в часи, коли українці стали усвідомлювати себе окремою нацією. Ця нація, позбавлена своєї державності, довго терпіла іноземний гніт. Росла національна самосвідомість, а з нею бажання стати вільним і незалежним народом, господарем на своїй землі. Ідея боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу стала проникати навіть у віддалені села Буковини і несли цю ідею українські націоналісти.
- Перегляди: 265
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ІДЕЯ СВОБОДИ НЕЗНИЩЕННА
Гарне наше село Мосорівка, особливо навесні і влітку. Притулилося до сивочолого Дністра, вкрилося зеленню фруктових дерев, кущів, виноградників і живе тихим розміреним життям. Більшу частину населення складають люди старшого або пенсійного віку. Віддаленість села від районного і обласного центрів, відсутність переваг цивілізації змушує молодь шукати кращої долі в інших краях. Якщо влада в найближчі 10-15 років не вживе заходів, то це маленьке і гарне село з часом відімре. Але воно не завжди було таким тихим. Більше півстоліття тому тут лунали грози визвольних змагань - мої національно свідомі земляки стали на бій з іноземними окупантами - румунами і советами. За це поплатилися своїм життям або роками страждань в сталінських таборах.
- Перегляди: 231
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ХТО ВІДНОВИТЬ СПРАВЕДЛИВІСТЬ?
Мені прикро сьогодні чути від окремих людей, що за совєтських часів жити було краще. Говорять ті, хто не відчув сповна на собі “переваг соціалізму”. Дехто і сьогодні мене “бандеровкою” називає і лише за те, що відбувала покарання за чоловіка. Та система забрала у мене чоловіка і батька у сина. І тільки тому, що він хотів, аби український народ став господарем на власній землі. Щоб чужоземці не збиткувалися над нашим людом. Тай наші доморощені яничари вислужувалися, як могли. Страшно згадати, що вони виробляли в селі.
- Перегляди: 224
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ЦІНА ЗРАДИ
Марусик Іван Дмитрович, житель села Кадубівці: “Це сталося на початку червня (у зелений вівторок) 1947 року. До оселі мого батька, Марусика Дмитра Васильовича, 1909 року народження, вдосвіта прийшли шість повстанців і попросилися перебути в стодолі протягом дня. В цей день святили поле і я пішов з людьми. Десь опівдні почули постріли, але не гадав, що вони якимсь чином стосуються мого дому. Повстанців виказав хтось сільський, бо дві машини енкаведистів (50 чол.) прибули прямо до нашого обійстя і швидко його оточили. Спочатку запропонували здатися, але повстанці стали відстрілюватися. Трасуючі кулі запалили солом’яну покрівлю стодоли і вона почала горіти. В цей момент відчайдушним ривком із стодоли вистрибнув повстанець, що стало несподіванкою для чекістів. Користуючись замішанням ворогів, повстанець (а це був “Тиміш” - Садківський Іван Васильович, родом з села Брідок) прорвався через оточення і побіг за село. Добіг до хати Семенюка Івана, де підірвав себе гранатою. Через це всю нашу сім’ю виселили в Сибір”.
- Перегляди: 317
Записав і опрацював Іван Фостій
ЗА ЧУЖУ ВИНУ
Томко Анастасія Тодорівна народилася у Дорошівцях 18 лютого 1915 року в бідній селянській родині, батько був на війні, з якої додому так і не повернувся. Невдовзі дівчинка залишилася круглою сиротою. Непомітно збігло її дитинство. Після закінчення 7 класів родичі, не гаючи часу, віддали її, п’ятнадцятилітню, за багатого вдівця Манолія Васильовича Остаповича у село Погорилівку. Та щастя-долі з ним не зазнала. Він був надто суворим. Настуся пожила в тих страшних умовах за багатим вдівцем 6-7 тижнів і втекла до своєї старшої сестри Марії. Серце не лежало до цього чоловіка. А без любові яке життя?..
- Перегляди: 214
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ВІЛЬНА ДЕРЖАВА - ЦЕ ТАКОЖ ЩАСТЯ
Закінчувався березень 1944 року. Румуни під натиском совєтів втекли з села. Прийшла “нова мітла” і стала мести по-новому. Призначили голову сільської ради, яким став мій вуйко Савчук Василь Степанович. Не обминули і мене - стала десятником. На кожні десять хат призначався відповідальний, який ознайомлював жителів з різними рішеннями і постановами, відповідав за хлібозаготовки і податки. Особливо круто бралася нова влада за збирання хліба. Доведені норми ставали законом для всіх жителів і невиконання цієї норми не допускалося.
- Перегляди: 206
НЕЗАБУТНІ РОКИ
Повстанський рух 40-х років на Буковині не виник на порожньому місці. Йому передували створені майже в усіх селах осередки ОУН, які виникали в кінці 30-х років. Появі повстанського руху сприяли три фактори. По-перше, з 1937 року посилюється румунізація українського населення, що викликало спротив з боку буковинців. По-друге, ширився і міцнів націоналістичний рух, який поступово охоплював всі терени Буковини. По-третє, активно включилися у визвольний рух передова інтелігенція і студентство, які в свою чергу стали організаторами осередків ОУН в селах Буковини. Вони були нечисленні і діяли підпільно. Члени організації цікавилися і знайомилися з історією України, проводили агітаційно-просвітницьку роботу на селі, закликали населення до боротьби проти окупантів, збирали кошти на зброю і готувалися до можливого масового антирумунського повстання.
- Перегляди: 221
БІЙ У ДОБРИНІВЦЯХ
Сьогодні моя хата знаходиться під самим лісом, а п’ятдесят років тому виглядало трохи не так. Від моєї хати до лісу пролягала толока, яка круто піднімалася вгору метрів на 80-90, а за горбом лежав ліс. Тепер ця толока засаджена лісом, а кущі підступили до самого городу. Більше як півстоліття тому саме на цій толоці розігралася людська трагедія.
- Перегляди: 234
ДІТИ ТАКОЖ ВОЮВАЛИ...
До повстанського руху примкнув у підлітковому віці, коли мені виповнилося 14 років. Тоді настали такі часи, коли діти швидко мужніли і в міру своїх можливостей воювали, ризикуючи життям. Цьому передувала така подія.
- Перегляди: 219
Записав і опрацював Микола Черешнюк
ВОЛЯ, СКРОПЛЕНА КРОВ’Ю
До війни наша сім’я була велика і дружна. Тато, Тодор Миколайович, і мама, Калина Іллівна, від діда-прадіда землероби. Не цуралися хліборобської праці і ми, діти. Нас було четверо братів: Іван, Василь, Денис та Ілля. На всіх мали одну сестру Домку. Всі брати були знаними музикантами в селі і в окрузі. Грали весілля, храмові танці, інші забави.